У 1924 р. монахиня Параскева (Юліана Прокоп), Марія Рацюк, Ганна Кемінь та Ганна Ізаєва відправилися в с.Іза до владики Досифея з проханням заснувати жіночий монастир, де вони могли б нести свій чернечий подвиг. Єпископ запропонував їм їхати до Югославії, але потім вирішив підібрати місце під монастир в Марамороші. Місце допоміг вибрати ієромонах Пантелеімон (Кундря), який випросив його недалеко від с.Липча частково за плату, а частково як дар у Марії Зейкан.
Основну турботу по благоустрою монастиря взяла на себе монахиня Параскева, яка досить часто зазнавала переслідувань від угорських жандармів, але незважаючи ні на що непохитно стояла в православній вірі.
5 червня 1925 року відбулося освячення місця під монастир о.Амфілохієм, якого владика Досифей призначив благочинним майбутнього монастиря. Після освячення місця матушка Параскева з 20-ма молодими послушницями взялися за будівництво. Вони на своїх плечах носили будівельні матеріали: цеглу, пісок, дерево. До 1926р. монастир вже мав церкву, келії, кухню, трапезну, майстерню та налічував 45 сестер. У 1930р. монахиню Параскеву було призначено настоятелькою монастиря і в листопаді єпископ Досифей возвів її у сан ігумені. Чисельність насельниць до того часу була вже більш ніж вісімдесят монахинь.
У 1961р. монастир було закрито. Більшість сестер розійшлися жити по селах у домах селян, а деякі перейшли в Мукачівський жіночий монастир.
У 1990р. монастир відродився. У власність обителі передали деякі будівлі інтернату, який за цей час оселився в приміщеннях колишнього монастиря. Цього ж року ігуменею монастиря призначили монахиню Ольгу (Вовканець). У 1991р. було закладено церкву на честь Різдва Божої Матері, яку освятили у 1995р. У 2000р. закінчили настінний розпис. У 2001р. почалося будівництво дзвіниці та нової каплиці на честь св. княгині Ольги. В монастирі зберігаються частки мощей преподобних Києво-Печерських та Оптинських старців, а також ікони з мощами свт. Феофана Затворника та прп. Феодора Санаксарського. |
